Вполювали на неосяжних просторах фейсбуку чудовезний у своїй розлогості відгук на Тенета війни Павла Дерев'янка. Довгоочікуваний та омріяний багатьма читачами додрук Аркану вовків от-от отримаємо з друку, готуйтеся і читайте враження від Mykola Stakhniuk


« Характерники продали душі Ґааду, аби отримати свої незвичні вміння. Не знаю, чи Павло Дерев'янко лицар Сірого Ордену, проте свою душу він, вочевидь, також продав, аби писати такі неперевершені тексти. Проте дифірамби співатиму пізніше – зараз розберемось по суті.

Історія розвивається і перестрибує на сім років, минула Північна війна й п’ятнадцятилітні хлопчаки тепер – змужнілі ветерани, їхні юнацькі пригоди змінилися дорослими турботами, а інфантильний максималізм – тверезим поглядом на світ. Хімія між персонажами відступає в затінок, адже п’ятірка друзів притерлася, тому тепер кожен веде свою історію і розбирається з власними демонами. Війна зробила хлопців воїнами, а заодно нагородила спогадами, що постійно їх переслідують й відбитками лягають на долю. Ще в «Аркані вовків» парубки були саме «особистостями» - кожен мав свій характер та передісторію, кожного гризли свої гризоти і турбували окремі мрії, тепер же оригінальність характерників перетворила їх на повноправних діячів власної окремої дороги, а спільний шлях спіткає їх лише наприкінець. Хімія між персонажами в «Аркані вовків» перевтілюється на соціальний розвиток кожного окремого героя, і в кожного це щось своє, а тому спектр соціалки настільки широкий та потужний, що тривога за героїв не слабне ні на мить, лише змінюючись з переживань за одного на переживання за другого. Масштабність подій в порівнянні з «Арканом вовків» зросла, але «Тенета війни» - лише інтерлюдія до, вочевидь, чогось набагато грандіознішого, важливішого і доленосного – буде добре, якщо виживе хоча би один головний герой, адже Павло не обмежує себе в жорстокій долі героям.

Текст не відпускає й події змінюють одна одну – нудьгувати не доводиться, спокійно читати теж, адже як можна бути спокійним, коли такі речі кояться. Ситуації хоч і відбуваються в середині дев’ятнадцятого століття, проте настільки життєві і з певного погляду сучасні, що не проникнутися до героїв неможливо – доля кожного з п’ятірки бентежить та хвилює. Книга присвячена захисникам і захисницям України й мета її розкривається текстом – не кожному зрозуміти, що спіткає людей у війні і якими вони звідти виходять, дехто цурається, дехто боїться, дехто поважає. Автор своїми героями дає зрозуміти, що ситуації, котрі стаються під час бою, простому обивателю незнайомі й навіть розповіді цього не передадуть – це досвід, якого не хочеш побажати нікому, проте декому його пережити треба, аби інші спали в спокої. Та досвід цей відбувається поза очима простого населення й перетворюється на щось ефемерне й неочевидне, а коли проходить час, то стає вигадками, якими називають жах війни, додаючи вигадки власні і перетворюючи образ захисника на образ вбивці. Людина боїться того, чого не розуміє. Метафора проданої Ґааду душі постає цікавою інтерпретацією – це та втрата нормального життя після вступу до військових лав. Втрачений і міщанський погляд на світ, та й погляд людей на воїна – зовсім інший, а тим паче, коли війна «десь там» і ніхто її, окрім самих захисників, не бачив. Тягар ґаадового прокляття тягнеться неприйняттям суспільством, недовірою, страхом – позбутися цього неможливо, з цим потрібно жити далі.

Зрештою, окрім тексту є й автор, який його написав, а тому зараз дійшла черга і до дифірамб. Згадую своє захоплення після «Аркану вовків», а захоплення «Тенетами війни» зараз – не менше. Ситуація посерйознішала, а сюжет наповнився епізодами, такими знайоми з реального життя. Постфактум впадає в очі, що Павло удосконалив майстерність пера, а ще більше помітно, що він – українець, який воліє бачити свою державу сильною і прикласти до цього власних рук. До того ж, хіба ж не приємно українцю чути, коли оточуючі з гордістю кажуть «Я – українець!»? Ця національна нота сповнює вірою та оптимізмом, а професіоналізм автора – гордістю. Я проґавив презентацію у своєму місті першої частини, через всім відомі причини не відбулась презентація другої, та, незважаючи на це, обидва примірники прикрашають автографи автора. Маю надію, що заключна частина буде підписана вже при зустрічі й згодом матиму спогад, як був присутній при миті, коли творилася сучасна класика.

Звісно, вихвалювати можна довго, та я надто лояльний читач (хоча тут це й не грає вагомої ролі), а книга написана надто довершено, аби сказати щось погане. Чудові назви романів, чудове оформлення, чудове видавництво, такі книги приємно тримати в руках, приємно читати й неможливо час від часу не згадувати. В них однакова кількість сторінок! Ну хіба це не досконалість? До того ж чого вартий козацький колорит - без банальностей і стереотипів, чудові імена персонажів та власних назв.

Ми проґавили момент, коли обрали не того союзника, ми проґавили момент, коли могли перейти на latynku, тому не варто впустити мить, коли народжується національний спадок – беріть і читайте.»


Купити Тенета війни можна у нашій крамничці тут

Аркан вовків з'явиться тут