Євген Магер вважає, що слід говорити про всі речі, які існують в світі — навіть якщо це сторона нашого життя, зазвичай табуйована до оприлюдення. Ми погоджуємось і хизуємось відгуком на збіроньку #ЛДП. Нявк.


Це збірка-відпочинок від ідеальних історій про ідеальних людей, у яких все йде по плану, а в кінці хепі енд. Це показ того боку життя соціуму, який моралісти намагаються прикрити шторкою і ходять всім кажуть, що цього не існує.

Історії про наркоманів та наслідки їх приходів, про маніяків та міні-антиутопії. Також є сатиричні та в дечому смішні оповідки про незвичні для масового читача теми.

Це дійсно химерна література (як і заповідає назва видавництва), але химерність полягає в жгучій реалістичності подій та висміюванні певних особливостей соціуму.

Одним словом сильна збірка. Обов’язково для прочитання тим, хто не бажає себе оточувати штучним ідеальним світом.


Далі я розкажу потроху про кожне оповідання, хоч це і означає, що пост буде дуже довгий, але постараюсь коротко.



Починається все з легенького.

○ Гася Шиян і “Закладка для пані Олі” розказує про звичайних жительок Львову, такі мабуть є в кожному місті. Якщо за ними підглянути або підслухати, то ти узнаєш трошки більше про їх дуже цікаве життя, яке не схоже на те, яке відоме всім.

○ Від Остапа Українця з “On speed” я саме такого і міг очікувати. Шикарна історія, з філософськими вкрапленнями, про те, куди може завести вживання усіляких важких речовин та як вони діють на людський мозок.

○ “Геї Сихова” від Олега Шинкаренко це така собі сатирична замальовка на тему гомофобії і у що це може перерости.

○ Оповідання Аліси Гаврильченко “Асенізатор” про те, якими жорстокими та нелогічними бувають люди.

○ У “Львів головного мозку”, здається, Володимир Кузнєцов переніс те, що він бачив у своєму рідному Сєвєродонецьку. Гостросоціальна проза - так це називають. Те, що сталося з Україною у минулі 6 років, дуже повпливало на всіх, особливо на жителів сходу України.

○ Далі йде одне з найулюбленіших оповідань збірки - “Midnight Special” Максима Гаха. Відразу згадуєш свої походи у Карпати, опівнічні посиденьки біля багаття і розмови “ніачьом”. Але тут ще приправлено дозою філософських міркувань про місце людини у світі та її ролі. (вже жалкую, що так довго відкладаю прочитання “Прогулюючись пустелею”)

○ “Старість у львові” Ігоря Журавля також одне з улюблених у цій збірці. Про те, що робити людям на старості років, на глибокій пенсії: дивитися тєліка день за днем, мучитися від постійних болей в тілі? Їздити в поліклініку, щоб посидіти в черзі? Чи є ще один варіант?)

○ Ірена Хармс “Пиздата хата”. Історія про дівчат, які намагаються вижити і жити у великому місті. Історія про дівчат, який охоплює кохання. Історія про те, що робить кохання з людиною та на що вона здатна заради неї.

○ “Зефір” від Сергія Одаренко особлива історія. Про те як молода людина, намагається знайти роботу після ВУЗу, але все “не то”. Душа бажає більшого, тому скрізь відмовляють. Тому душа знаходить єдиний правильний вихід - найгідніший з усіх можливих в сучасній Україні.

○ Валерій Трощин “Гришина синтетична подорож до Львова”. Одна із тих дивних оповідок, які закручують тебе дивним фантастичним сюжетом, таємними товариствами та містикою. Тобі тільки залишається це все переварити і не загубити нічого по дорозі.

○ Далі йде оповідання, яке має бути не лише оповіданням. Радій Радутний “Колись”. Це має бути лише зав’язка такого важкенького фентезійного томику. Бо, хай йому грець, я хочу ще. Я ХОЧУ ЗНАТИ ПРОДОВЖЕННЯ. Війна, некроманти, Київська лавра - непоганий набір, ге ж?

○ Алла Вовк, Андрій Лозінький “Культ”. Така собі замальовка до сценарію захопливого фільму про маніяка, який буде не гірший за “Мовчання ягнят” або “Пилу”.

○ Сарна Яблунева “Максимум Immortal”. Розповідь про хлопця, якому набридло все. Буквально ВСЕ. Новини і події в його житті не дають йому поводу радіти. Але він буде боротися і виживе, майже магічним і неможливим способом.

○ Максим Деккер “le trip, mon amour”. Автор розказує про те, куди можуть завести важкі наркотики. Якщо людина вчасно з них не злазить, то фінал завжди приблизно однаковий - трагічний.

○ Дімка Ужасний “Ми були мужиками”. Саме таких оповідань іноді не вистачає. “Заборонена” тема одностатевої чоловічої любові виведена в абсурдний абсолют і замішана в апокаліптичну сатиричну історію. Ще і кумиру мільйонів в кінці дісталося. Каєф)

○ Сергій Каменчук. “БІЛКа”. Антиутопія, в якій показується до чого може призвести жорстокість не окремого індивіда, а всього суспільства.

○ Дарина Горська “Усе Чудово Або не тільку ві Львові”. Мабуть нічого не скажу про це оповідання, якось не зачепило воно мене.

○ Яр Ворона “Творче Резюме”. Тут назва каже саме за себе - це дійсно творче резюме.

○ Віктор Лукін в оповіданні “Я, Лілія” зумів передати не історію, а емоції, чисті відчуття кожного із учасників трагедії, яка развернулся в одному із номерів готелю.

○ “Солодощі для дорослих” Андрія Безуглова про те, до чого може довести наркобізнес і що нічого в цьому романтичного немає.

○ Олександра Шелковенко, Іван Денікін “Їдальня “Львів” також одне із моїх улюблених оповідань. Цьоця Валя і пиріжки з горохом. Еротична подорож українською провінцією. Просто не можна залишитись байдужим до такого.

○ Квітка Зубаста “Страх і відраза у Львові”. Самоіронія над письменниками та їхніми потугами видати власні, найкращі у всьому світі, твори.

○ Володимир Вакуленко-К. “Селфі під час апокаліпсису” - нон-стоп екшен про події у маленькому містечку з присмаком нісенітниць. Те що треба, щоб завершити таку круту збірку.


Купити книгу Львів Доза Порно на нашому сайті