Письменник Олег Поляков уже звик, що його називають творцем нової химерної прози в українській літературі. І справді, романи Полякова – дивні й нереальні, хоч автор не використовує жодних елементів містики, фантастики чи фентезі. «Незвичний погляд на звичайні речі», – так він зазвичай пояснює нетривіальну химерність своїх текстів. Тож «Крижана карусель» Олега Полякова побачила світ у видавництві «Дім Химер», що збирає  під своїм «дахом» атмосферні, місцями незбагненні й небачені досі книги-химери для найвибагливіших читачів.      

– Олеже, що привело вас до химерної прози, і коли ви вперше відчули, що хочете писати химерне?

– Я не ставив собі за мету стати творцем нової химерної прози, і писати химерне я теж ніколи не планував… Це так про мене сказали літературний критик Євген Стасіневич та письменниця й перекладачка Наталя Тисовська після мого дебютного роману «Рабині й друзі пані Векли». Працюючи над першим романом, я намагався лише витиснути максимум потенціалу з окреслених героїв, з початкового сюжету та перших проявлених ідей – не наслідуючи відомі в літературі зразки. Я постійно дослухався до всіх можливих інерцій тексту, і в результаті вийшла нова химерна проза! Отак завжди буває в житті – на найбільші відкриття ніколи не очікуєш, Колумб теж не хотів відкривати Америку. Мене ніколи не приваблювала зовнішня химерність – зомбі, монстри, відьми; значно цікавіше було докопатися до внутрішньої химерності, – повірте, її багато в кожному із нас.

– Як творець нової химерної прози, що скажете про цей жанр?

– Серед особливостей химерної прози – такого собі українського варіанту магічного реалізму – Вікіпедія зазначає використання міфів; міф не має хронотопу; присутність химерних образів; стоншення межі між світом реальним та ірреальним. До моїх творів це справедливо лише почасти. Як я вже казав, я не використовую фантастичних персонажів, а щодо міфів, то в моєму випадку це міфологізація найбільшого спального району Києва – Троєщини, відомого з різних анекдотів про «братків» і «тіпочків на районі». Мені ж схотілося зробити мешканців Троєщини богами! Але для цього потрібно було придумати справжню давньогрецьку трагедію, співставну з трагедіями Софокла й Еврипіда. Щодо межі між реальним та ірреальним, то її ніколи й не було. Є межа між банальним описом світу й небанальним. Якщо довго з любов’ю дивитися на камінь, він почне з тобою розмовляти. І ці вичавлені з каменю слова – початок химерної прози.

– Про що ваша нова книга? Якою є її жанрова приналежність?

– У першій критичній рецензії, на Буквоїді, «Крижану карусель» назвали зимовим романсом про любов. Ще у фейсбуці висловлювалися думки, що це притча про теперішню Україну, така собі одіссея головної героїні Христі на тлі іліади Майдану 2013-2014 років. Усі ці версії, безумовно, мають сенс, і мені приємно про них дізнаватися, хоч жодна з них не маячіла переді мною під час написання. До слова, на 95 % я не знаю, що буде на наступній сторінці. Навіть якщо героїня рішуче сіла в автобус чи у потяг, і ця поїздка абсолютно виправдана, то цілком імовірно, що вже за півгодини вона вийде звідти, бо її новий мотив переважить попередній. Десь тут і розверзаються справжні химерні глибини людської душі, саме тут нам може стати значно страшніше, аніж коли б героїню зустрічали салютами шеренги мерців…

Є кілька магістральних ідей «Крижаної каруселі», які рухають сюжет чи принаймні впливають на нього: пошуки батька, складні стосунки доньки й матері, страх українців перед голодом (генетичний страх, зумовлений Голодоморами), злочин і кара, боротьба з людськими й національними комплексами; і нарешті, пошук нової України.

– Отже, головна героїня, Христина, хто вона?

– Насамперед впадає в око, що це дівчина з непростої сім’ї: мама зловживала алкоголем, тато з’являвся в її житті лічені рази, і то ненадовго. Потім ще виявляється, що її кинув коханий, якого вона досі згадує. У неї немає близьких друзів-подруг, вона орендує дешеву квартиру на околиці Києва. Проте обізнана з сучасною літературою, любить книжки й кіно (зокрема «Вбити Біла», «Матрицю»). Так, Христя наробила купу помилок, але в неї велике серце, в якому багато любові. До речі, їй 33 роки – час глобальних випробувань.  

– Чому вона чинить так, а не інакше?

– Христя припустилася страшної помилки – «позичила» гроші зі скриньки Майдану, і тепер намагається виправити це, повернути крадене. Але будь-який учинок лише додає проблем, дедалі більше ускладнюючи її становище. Вона вже давно розкаялася у своєму «злочині», та «кара» нашого часу вигадливіша й жорстокіша, ніж у часи Раскольнікова. З іншого боку, екзистенційні пригоди Христі допомагають їй зрозуміти себе, людей, Україну, світ. Цього б не сталося за звичайних умов.

– Що таке «Крижана карусель», і чому роман називається саме так?

– Крижана карусель – головний символ роману. Вона справді існує – це величезне коло, яке вирізають у кризі озера. Також вона існує як метафора: всі нещасливі пригоди Христі – її власна крижана карусель (зима, сніг, заметіль, аварія, постійні вагання, блукання туди-сюди). Ну й загалом зимові революційні події 2013-2014 років теж можна назвати крижаною каруселлю для нашої країни.

– У вашому романі багато прихованих сенсів. Де шукати відповідь на головне запитання? Яка сила обертає крижану карусель?

– Найімовірніше, її обертає бензиновий двигун, який використовують на риболовецьких човнах або маленьких катерах. Його занурюють в ополонку, запускають – і крига починає крутитися, наче вінілова платівка. Христя постійно чує різні метафоричні відповіді на це запитання (ніби то чорний фармацевт крутить карусель, або енергія невимовлених Гномом слів). Це означає лише одне: простих відповідей на свої питання вона не почує.

Література якраз і виникає від співставлення різних сенсів (явних та прихованих), а читач має право сам робити будь-які висновки. Моя ж мета – не бути голослівним, не займатися літературним волюнтаризмом, підтасовкою і навмисністю.

– Кому порадите вашу книгу? Яким ви бачите свого ідеального читача?

– Мій читач потребує складних емоцій, складних переживань, несподіваних відкриттів. Він поділяє думку (чи близький до того), що література – це повноцінна реальність, яка впливає на життя людини не менше, ніж реальність за вікном. А ще мій читач добрий, проникливий, благородний та в міру скромний.

– А яким людям ніколи б не порадили читати ваших книг?

– Людям, які наперед знають відповіді на всі питання, або які засмучуються, коли бачать переконливу альтернативу їхньому світогляду. Самозакоханим вона теж не сподобається. Та й переконані егоїсти її не читатимуть.

Розмову з автором підготував Микола ПАЛИГА

ЗАМОВИТИ КНИГУ ЗА АКЦІЙНОЮ ЦІНОЮ